У п'єсі розповідається про післявоєнний період (1945-1948), коли корінних жителів Кенігсберга проти їх волі депортували в Німеччину, в радянську зону окупації. А на їх місце, в їхні будинки, переселяли жителів колишнього СРСР.

У найскладніші моменти нашої спільної історії, життя не втрачало своїх фарб, а любов змітала всі перепони, які зводились на її шляху післявоєнною плутаниною та непродуманими рішеннями.

Кохання, справжнє, не зважаючи на обставини і негласні заборони, прийшло до Тамари і Фелікса в зруйнованому, післявоєнному Кенігсбергзі.

Фелікс ‒ німець. Тамара ‒ громадянка СРСР. Їх коротке спільне життя яскравою зірочкою пройшло навиліт крізь сорок восьмий рік і розчинилося в часі для того, щоб через шістдесят один рік повернутися назад і вже навіки зшити воєдино люблячі серця.

2016 Відзнака: П'єса "Депортація душі" (на рос. мові) увійшла до лонг-листа Міжнародного конкурсу драматургів "Історична драма" (м. Калінінград, Росія) в авторській версії Олега Гончарова;

2017 Публікація: П'єса "Депортація душі" увійшла до збірки 7 п'єс "Дзвони долі " Раїси Гончарової, виданого за підтримки КМДА, видавництво "Фенікс" ISBN 978-966-136-460-7.